Проповідь на 14 Неділю від Зіслання Святого Духа і День Бога Творця

Притча про весільний бенкет, яку сьогодні читають у всіх наших храмах є чудовою ілюстрацією взаємостосунків Бога і людини. Ця неділя співпала із відзначенням вже традиційного для нас свята Дня Бога Творця. Назва цього свята розкриває нам сенс та зміст святкування, адже вказує на Бога Отця, як нашого Створителя і нагадує про ту роль управителя створеного світу, яку Господь виділив людині. Читаючи в це свято євангельську притчу про весільний бенкет, можна і потрібно сказати про те, що кожного з нас Господь кличе до життя, немов би запрошуючи нас до спілкування із собою. Віруюча людина може побачити Бога, Його любов і піклування у всьому, що оточує нас із вами. Віруючий вчений бачить Бога у досконалості фізичних законів та різноманітності форм життя на Землі. Селянин споглядаючи на пори року, пораючись біля землі та збираючи урожай свій, дякує Тому, хто є причиною його достатку і споглядає Створителя у красі оточуючого світу. Навіть дитина задає собі питання: хто посилає на землю дощ і запалює небесні зорі. Проте, більшість людей навіть не здогадуються про те, що їхнє життя полягає в тому, щоб віднайти шлях до Бога, прийнявши Його особисте запрошення. Більшість живе для себе, просто не задумуючись над тим, що запрошення Бога до життя та перебування біля нього дається лише раз. Ті, хто вірять в реінкарнацію, обманюють самих себе, сподіваючись на другий шанс. Накриті бенкетні столи, зарізані воли та годована худоба є символами того, що Господь дарує нам все, що потрібне для нашого життя. Цей світ дарований людині, щоб у ньому вона чулася гостем у Бога. Кожен з нас буде у цьому світі гостем різну кількість часу. Але тільки тоді ми почуваємося щасливі, коли відчуваємо свою приналежність до світу-бенкету і те, що хтось нас полюбив настільки, що назвав нас своїми вибраними. В День Бога Творця ми висловлюємо вдячність за те життя, яким ми живемо і те, яке нас оточує. Дякуємо і за Його Сина, «яким все створене і ніщо, що створене, не створене без нього», що себе також назвав Життям. В це свято ми і перепрошуємо господаря бенкету за те, що так часто відкидаємо Його запрошення поспілкуватися з ним і є невдячними по відношенню до створеного світу.

Але і серед тих, хто потрапив на цей бенкет під назвою життя знайдуться люди без весільної одежі. Це ті, хто вважають себе віруючими, але на ділі ображають нашого Бога свою поведінкою, позбавляючи себе божої ласки, як весільного одягу. Чомусь, для багатьох людей виглядає нормальним називати себе віруючою людиною, проте залишатися жадібним та захланним. Адже тільки така людина може будувати храми і в той самий час витрачати на потреби своєї родини і цілого дому в кілька разів більше ніж на будівництво дому Божого. Може жити в будинку, який може помістити більше людей, ніж той самий храм, який він будує. А чи ті кошти, які витрачає родина цього можновладця не є виручені за кошти з продажу природних ресурсів, які є створені для добра всіх людей, а не однієї людини? Ісландія є чудовим прикладом правильного розподілення природніх ресурсів, коли вся країна живе і отримує енергію із природно відновлених джерел і ніхто не наживається на цьому. Надра землі дають для цієї країни тепло і світло для кожного громадянина, який цього потребує. Дуже гарно це описано у документальному фільмі «Дім», який правдиво описує  глобальні екологічні зміни, до яких призводить діяльність людини. У фільмі є чимало і позитивних прикладів пошанування людиною природних дібр та ресурсів, а відтак і сигналів до певних позитивних зрушень у розумінні місця людини, як дбайливого управителя світу.

У щоденному житті, вчиняючи екологічні гріхи ми також стаємося небажаними гостями на весільному бенкеті. Немає нікого серед нас, хто б не допустився цього гріха у своєму житті. Але для когось він стався джерелом свого щоденного прибутку, реальністю, без якої важко уявити свій побут і щоденне життя. Як звично для когось піти і закинути майже щодня сітку в річку, виловлюючи навіть найменшу рибу? Як звично для когось щодня отримувати хабарі та відкати за рішення, від яких залежить чистота довкілля? Як природно для когось ввімкнути всі прилади та світло в домі і спокійно гуляти з дитиною надворі? А хіба мало з нас, миючи кожного разу посуд, випускаємо стільки води, скільки цілій родині в Африці чи Індії вистачило б на тиждень? Та чи найбільше з нас просто обожнюємо займатися шопінгом і купляти речі чи їжу, знаючи, що до смітника з купленого попаде переважна частина купленого? Ми ніколи і не намагаємося задуматися над тим, що для того, щоб пошити цей одяг, приготувати цю їжу чи виготовити цю іграшку, було потрачено чимало електроенергії чи спалено нафтопродуктів. І все придбане треба додому у чомусь занести. Для цього є найлегший спосіб – целофанові кульки. Проте мало-хто здогадується, що на сьогоднішній день людство не навчилося їх переробляти. А тому на сміттєзвалищах найбільше складується якраз целофану, який згоряючи виділяє над-шкідливі сполуки, що спричиняють десятки хворіб дорослим та дітям. Скільки з нас щонеділі присутні в храмі без «весільної одежі», тобто Божої ласки? Скільки з нас присутні на цій планеті, яку псалмопівець називає «підніжком ніг» Господа Бога  поповнюючи гріхи супроти життя: власного, земного та вічного.

Давайте в цей День Бога Творця зробимо тверду постанову змінити своє відношення до Бога і до створеного Ним шедевру – світу, до якого, як на бенкет ми отримали своє запрошення. Можна знайти безліч виправдань тому, щоб сказати Богові «ні». Але це ніколи нас не зробить щасливими. Усвідомимо собі те, що кожен потребує власного екологічного навернення, щоб почати жити новим життям у мирі із Творцем і Його творивом. І як наслідок нашого земного перебування на Його бенкеті, отримати життя надприродне, приготоване тим, що люблять і слухають Його. Амінь.

Розкажіть про це

0