Роздуми над Євангелієм Неділі Праотців

“Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19 Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22 Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.” 

                                                                                                                    Лк 14. 16-24

Цікавим є контекст притчі  Ісуса про запрошених гостей на бенкет. З контексту розповіді євангелиста Луки, випливає, що Христос звертається до присутніх у домі визначного фарисея під час вечері, сидячи за столом. І хоча Христос звертається до визначних осіб єврейського народу – законовчителів та фарисеїв,  це ніяк не нівелює того духовного значення сказаного Гоподом до нас з вами.

Отже, на сам початок, щось дивного є в цій притчі, яку переповідає нам Христос. Н  відразу це може впасти в око, але дії господаря у притчі виглядають  явно нелогічними. Він спочатку вирішує справити вечерю, а тоді кличе гостей. У щоденному житті, ми з вами поступаємо з точністю до навпаки. Виглядає, що гості мали б знати про те, що господар планує влаштовувати цю вечерю. Можливо це і обурило господаря, що ті, кого він вважав своїми друзями і мали би бути готові прийняти запрошення до вечері, ним погордували, залишивши його самого із повним столом. Ці алегоричні описи вечері, запрошення на неї, образ господаря, що у інших євангелистів має царський статус, слуг господаря, все це було знайомим для тих фарисеїв та законовчителів, що сиділи того вечора з Ісусом за столом. Справді, притча представляє нам стосунки Господа Бога із вибраним народом. Пророки багато говорили про прихід Царства Божого в особі Месії. Найкращим способом пояснити єврею, що Царство Боже полягає у спілкуванні із Богом, це було подати образ вечері.

Кожної неділі ми маємо приготовану для нас вечерю і запрошення Господара Божого Дому – храму, яке звучить так: «Беріть, їжте, це є Тіло моє…Беріть, пийте, це є кров моя…» Священики, як ті Божі слуги взивають, промовляючи «Зі страхом Божим і вірою приступіть». Наполягання господаря із притчі, щоб просити всіх, ставлячи собі за ціль наповнити свій дім, вказує на те, чого хоче від нас Бог – бути поруч нього, щоб з Ним спілкуватися. Божественну Літургію називають передсмаком Божого Царства. Єднання із Христом у Пресвятій Євхаристії, є водночас і Таїнственною Вечерею і водночас Царством Божим у часі і просторі. Як часто ми вишукуємо різноманітні причини, щоб відмовитися прийти до Божого Дому. Скільки разів той Дім Божий стоїть порожнім у нашому місті чи селі! І немає значення наша грішна природа, що робить з нас «вбогих, калік, сліпих, кульгавих», немає значення, де ми перебуваємо: «на шляхах чи огорожах». Має значення те, що запрошення стосується кожного охрещеного., адже вже отримавши першу Святу Тайну, Тайну Хрещення, ми стаємося покликаними. Чи станемо ми вибраними, залежить і від нас. Саме тому, будьмо достойні того запрошення та при кожній нагоді куштуймо зі столу нашого з вами господаря – Господа Бога.

Розкажіть про це

0