Роздуми над Євангелієм 11 Неділі по Зісланні Святого Духа

Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24 Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. 25 А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26 Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. 27 І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28 Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. 29. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. 30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

  Цей уривок є дуже простим для розуміння. Навіть для людини, яка чує його вперше. Діти та молодь на таборах, як я зауважив, дуже люблять робити сценку на цю притчу. Часом цікавим були спроби показати можливе продовження цієї притчі, де майже завжди є щасливий для всіх кінець. Вона, ця притча, дійсно є прекрасною ілюстрацією наших стосунків з Богом і ближніми. Його неодноразово коментували багато коментаторів Святого Письма. І найбільш вражаючим в цій притчі всі знаходять цифру в 10 тис. талантів, що по відношенню до 100 динаріїв, в грошовому еквіваленті, є незрівнянно більшою. Але справді вражає той факт у притчі, що цар взагалі простив своєму слузі такий великий борг. Те, що слуга мав такий колосальний борг перед своїм царем, означає, що цар надзвичайно довіряв йому. Такими сумами направо-наліво ніхто б не розкидався. І те, що заставило Царя обнулити борг – це уклінна просьба слуги. Як не дивно цього вистачило. Притча називається «Про немилосердного боржника», але як і у випадку із притчею про блудного сина,  її можна назвати притчею про милосердного царя і немилосердного слугу. Те, що той слуга, вийшовши від царя «здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його», для оточуючих виглядало цілком по-людськи. Але тільки не для тих, хто знав, що сталося із немилосердним слугою в царських палатах. Вони пожалілися на свого товариша цареві, і той слуга поніс справедливу кару. Христос не дає нам можливості додумувати чогось свого у притчі, сам же її і пояснює. Слова молитви «Отче Наш», а саме «прости нам так, як ми прощаємо винуватцям нашим», можуть статися для нас, насправді, словами засуду. Ми і не задумуємося, що коли молимося цю молитву і гніваємося на свого ближнього, самі ж випрошуємо у нашого небесного Царя  справедливого суду для себе.
  І не можна не згадати про св. Тайну Покаяння, де ми також припадаємо до ніг Спасителя, щоб простив нам борг, який ми чинимо своїми гріхами. Сьогодні мало хто задумується над тим, що до сповіді взагалі не можна приступати, перебуваючи у гніві із кимось. Так як немилосердний слуга міг з чистим серцем просити відстрочки боргу лише тоді, коли сам був готовий її надати своєму боржникові, так і ми, лише примирившись з ближнім можемо наважуватися ставати навколішки перед Богом. Простити «із серця свого», означає не тільки зовнішнє, позірне прощення. Прощення досконалим є тоді, коли взяте із серця, тобто не залишаймо в собі і сліду злоби  та гордості.
  Притча стосується також і нашої молитви. Як ми можемо просити у Бога матеріальних благ, а самі по відношенню до потребуючих є скупими? Як лікар може просити у Бога здоров’я для себе та родини, а сам робить аборти або лікує лише тих, хто йому може заплатити? Як, зрештою, багато з нас може молитися за свою державу, а ненавидіти якийсь інший народ? Кожен нехай віднайде у собі ту реальність, яка заважає нам бути чесними з Богом. Вона є у кожного. І тоді наша з вами молитва буде дійсно молитвою, дійсно проханням, а не самообманом.

Розкажіть про це

0

Напишіть відгук