Проповідь на Неділю Митаря і Фарисея. Ким ми є зараз у храмі?

Другий тиждень підряд Свята Церква  словами Господа нашого Ісуса Христа ставить нам в приклад особу митаря. Минулого тижня  це був митар Закхей, а сьогодні навіть не згадує імені того іншого митаря. Цей час підготовки до Великого Посту є дуже важливим, саме тому особи цих митарів, а не тодішніх праведників-фарисеїв є для нас орієнтирами,тому що перевертають всі наші уявлення про праведність. Крім того, Церка навчає нас, як правильно каятися. Покаяння, “метанойя” є основою християнського життя.
Вся євангельська розповідь, яка називається «притча про митаря і фарисея» відбувається у храмі.  Для чого люди відвідують храми? Не кожен приходить до храму, маючи за ціль молитися. Багато людей, як не дивно, відвідують храми, як місце праці, де вони отримують зарплатню. Чимало туристів відвідують визначні пам’ятки архітектури, якими є старовинні храми, щоб в такий спосіб діткнутися історії міста, країни, народу. Ще більше людей ходять до храму із звички, усталеної традиції. І лише дуже мала частина людей відвідує храми, щоб увійти у ближче спілкуванням із Богом, побути з Ним.
  Притча про митаря і фарисея є прекрасною ілюстрацією того, якою має бути  молитва, і коли те, що ми називаємо «молитвою», по-суті нею не є. Не буду вдаватися в тонкощі співіснування митарів та фарисеїв та їхньої ролі в єврейському суспільстві, в часи проповіді Ісуса Христа. Всі ми прекрасно знаємо про негативнее налаштування єврейського народу до митарів, які визискували своїх братів та сестер по крові, збагачуючись на податках для загарбників. Зупинімося лише на храмовій молитві. Без молитви, відвідування храму втрачає будь-який сенс. Призначення храму є дуже просте і конкретне: поставити людину у присутність Бога. Кожне місце особливої божої присутності у Старому Заповіті, називалося “святим місцем”, місце, яке Бог собі зарезервував. Так як хвора людина, яка прийде до лікарні і не звернеться до доброго лікаря, вийде з лікарні хворою людиною, так і християнин, що прийде до храму і не вступить до діалогу з Господом Богом, приречений вийти з храму таким же духовно зраненим, яким і зайшов до нього.
  На прикладі двох людей із притчі про митаря і фарисея можна без зайвих пояснень зрозуміти просту правду про те,  якими мають бути стосунки Бога і людини. Ця правда полягає у тому, що людина має потребувати Бога, чутися залежним від нього, щоб називатися Божою Дитиною. Чи молитва фарисея може бути прикладом того, що Бог відіграє якесь значення у його житті? Чи фарисей поставив себе у відношення до Бога, чи до митаря? З ким він себе порівнює, до кого зростає? Чи можна побачити у такій молитві в лапках бажання зростати в досконалості, чи лише пиху, гордість і егоїзм? Навіть, при тому, що все, що говорив фарисей про себе є правдою, храм не для того будується, щоб стати для когось “телефонною будкою”, в якій можна посидіти чи поклячати, переповідаючи Комусь на тому боці дроту про те, чому ми є кращі від когось. Храм має бути лічницею для наших, і тільки наших, немочей. На прикладі молитви митаря розумієш слова Христа “Не здорові потребують лікаря, лише хворі”. Кажучи по-простому, хто зайшов до храму з порожнім серцем, той вийшов з повним серцем оправдання. А хто прийшов із переповненим, той не мав куди те виправдання покласти. Не знаємо напевно, але цей митар із притчі нагадує іншого митаря, на ім’я Закхей, що заліз на смоковницю, щоб побачити Ісуса, а потім радо прийняв Його у себе. Щось є такого, що показує подібність між ними, а можливо і тотожність. Це “щось” – це простота і безпосередність. Митар у храмі нікого не бачив, бо не смів і очей підняти, клячучи здалеку.А митар Закхей, хіба не хотів непоміченим побачити Ісуса? Митар із храму виходить прощеним, а митар Закхей це прощення отримує у себе вдома. Обидва стягнули на себе осуд інших, але благословення самого Бога.
  Оглянімося навколо. Якщо ми бачимо навколо митарів, горе нам. Якщо ми побачимо навколо синів і дочок божиих, ми на вірній дорозі.  А якщо ми нікого не бачимо у храмі, окрім самого Бога, то запам’ятаймо цей день і цю мить. Вона дуже рідко буває і може більше ніколи не повторитись. У храмі був я і Бог. Це і є те, що називається словом «щастя».
  Якими ми вийдемо із храму після Літргії у цю Неділю Митаря і Фарисея, залежить від нас самих. Все залежить від того, які ми до храму зайшли і для чого. Якщо ми до храму зайшли митарями, і молилися як митар, вийдемо іншими людьми. Якщо ми зайшли до храму як фарисеї і такою ж була наша молитва, ми даремно витратили свій час. І цей витрачений час є причиною не просто стояння на місці в духовному житті, але повільного і дуже поступового його занепаду.

Розкажіть про це

0

Напишіть відгук