Живе Тб. Сюжет про парафію прп. Параскеви с. Кавське

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Живе Тб. Сюжет про парафію прп. Параскеви с. Кавське

День материнської молитви в Кавську. Відзначення 10 років спільноти матерів в молитві.

 

 

Фото:

3 грудня 2016 року на парафії прп. Параскеви с. Кавське відбулося парафіяльне свято День материнської молитви. Нагодою для того, щоб вся парафія зібралася разом на молитву за дітей та молодь перед святом Введення в храм Пресвятої Богородиці стала дуже знакова подія – 10 років спільноти матерів в молитві у Кавську. Рівно 10 років тому вперше зібралися матері на свою молитву у храмі прп. Параскеви і з того часу своєю ревною та щирою молитвою, а також ділами милосердя оживлюють свою парафію.

На запрошення о. Олега Кобеля, адміністратора парафії прп. Параскеви с. Кавське, до храму на свято завітали численні гості: о. Мирон Гринишин, духівник спільноти матерів у Стрийській єпархії, о.мітр. Іван Барабаш, парох церкви Всіх Святих Українського Народу м. Стрия, о. Тарас Баран, адміністратор парафій с. Заболотівці та Журавків, Жидачівського д-ту та о. Михайло Глов‘як, який душпастирює у Франції. Також на свято прибули численні представники спільнот матерів в молитві із сусідніх парафій та деканатів Стрийської єпархії. Всіх їх, разом із координатором руху “Матері в молитві» п. Анною Форостиною вітали процесійно на церковному подвір‘ї парафіяни із своїм священиком. Свято розпочалося із короткого звернення і привітання п. Анни, а відтак гостфі та парафіяни приступили до Сповіді. Божественну Літургію очолив о. Мирон Гринишин. У своїй проповіді о. нагадав присутнім про сучасні виклики для християн, яким потрібно навчитися протиставитися. Одним із способів, як вистояти в боротьбі, є плекати християнські цінності та молитву. Особливу силу має материнська молитва, що може зробити часом більше, ніж інші наші зусилля. Після Літургії, яку цього суботнього дня прикрасив своїм співом церковний хор, о. Мирон висловив слова подяки душпастирю парафії о. Олегу та всім матерям с. Кавське, які є учасниками руху “Матері в молитві”. Від імені преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського і його єпископа-помічника, владики Богдана Манишина о. Мирон вручив Подячну грамоту п. Любові Пінчук, координатору матерів в молитві у Кавську. Вона у свою чергу подякувала отцям та п. Анні Форостині за участь у святі. Многоліття лунало в храмі як для матерів, так і священиків-гостей. Але це було далеко не кінець свята. о. Олег Кобель закликав всіх присутніх, в т.ч. парафіян, дітей  і молодь помолитися разом із матерями ті молитви, які вони моляться кожної неділі в різних намірах. Ніхто не розходився до завершення молитви. Після подячного молебну до Богородиці всі присутні мали нагоду вперше подивитися фільм про парафію у с. Кавське, яка знята студією Живе ТБ в рамках проекту “Жива парафія”. У фільмі знайшлося місце і для висвітлення діяльності  парафіяльної спільноти “Матері в молитві”. Як зазначив у заключному слові адміністратор парафії прп. Параскеви, саме молитва матерів дає ту життєдайну силу, що оживляє всі сфери парафіяльного життя у Кавську. Він також запросив всіх прикластися до мощей бл. Йосафати Гордашевської і Тарсикії Мацьків, щоб почерпнути від них  силу плекати ті чесноти, якими вони прославилися у Господа Бога. Після спільної фотографії на згадку було невеличке частування всіх гостей парафії. Парафіяльний ансамбль дівчат “Фіміам” виконав для матерів кілька музичних творів на релігійну тематику, що стало немов завершальним акордом свята.

Організатори висловлюють слова вдячності Сільському голові с. Кавська п. Михайлу Мичку за надане приміщення, п. Надії Івашків, художньому керівнику ансамблю “Фіміам”, небайдужим парафіянам, меценатам та молоді, які допомагали при організації святкування.

Всі фото можна переглянути тут і тут

Фото:  Фото:

Фото:  Фото:

Фото:  Фото:

Фото:  Фото:

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on День материнської молитви в Кавську. Відзначення 10 років спільноти матерів в молитві.

ПРАВИЛА РІЗДВЯНОГО ПОСТУ В УГКЦ

Різдвяний піст розпочинається 28 листопада і триває до 6 січня включно. Згідно з приписами партикулярного права УГКЦ, протягом цього часу вірні зобов’язані у всі середи і п’ятниці утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв. В інші дні дозволені усі види їжі. У всі дні посту (винятком є 31 грудня і 1 січня) потрібно утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.
Від посту звільняються: діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років; важкохворі; вагітні; матері після пологів і ті, що годують грудьми; ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує 8 годин); ті, що важко працюють; ті, що харчуються зі столу інших; убогі, котрі живуть з милостині.
В окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх (єпископ або довірений священик), заохочуючи в цьому разі до діл побожності та милосердя.
Також пригадуємо, що піст не полягає лише у невживанні якихось страв чи стриманості від веселощів. Це насамперед духовне приготування до зустрічі з народженим Христом. Час посту є нагодою через молитву і вже згадану стриманість роздумати над тим, до чого наше серце прив’язане і звільнити його для Бога.

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on ПРАВИЛА РІЗДВЯНОГО ПОСТУ В УГКЦ

Розклад занять Катехитичної школи ім. о. Єремії Ломницького

 

Заняття з катехизації відбувається кожної суботи

14.00-14.30 1-2 клас

14.30-15.00 3 клас

15.00-16.00 – 4-6 клас

16.00-16.30  7-9 клас

Вивчення англійської мови

14.30-15.00 4-6 клас

15.00-15.30 7-9 клас і старші

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Розклад занять Катехитичної школи ім. о. Єремії Ломницького

На парафії прп. Параскеви с Кавське розпочалося формування економічної та пасторальної ради на нашій парафії.

Список кандидатур для участі в економічній та душпастирській раді подається для загального ознайомлення та обговорення на парафії з 27 листопада до 10 грудня 2016 року. 

За цим посиланням можна ознайомитися про положення кожної з цих рад.

Економічна рада: 

  1. О. Олег Кобель
  2. П. Василь Василенко
  3. П. Анна Горін
  4. П. Галина Івашин
  5. П. Анна Городецька
  6. П. Марія Вишнівська
  7. П. Володимир Криницький
  8. П. Володимир Вишнівський
  9. П. Василь Васильців
  10. Кулик Василь Вас.

Пасторальна рада

  1. о. Олег Кобель
  2. п. Василь Василенко
  3. п. Василь Чамарник
  4. п. Ярослав Солонинка
  5. п. Зеновій Стецько
  6. п. Іван Лобусевич
  7. п. Люба Лишнянська
  8. п. Надія Івашків
  9. Ірина Івашків
  10. п. Софія Кільган
  11. п. Люба Пінчук
  12. п. Анна Пінчук
  13. п. Володимир Карпа
  14. п. Глов‘як Петро

За 2 тижні відбудеться урочиста присяга всіх членів цих двох рад. Прошу завчасно повідомити про свою участь чи небажання брати участь в цьому служінні зазначених осіб або запропонувати інших.

о. Олег Кобель, Адміністратор парафії

прп. Параскеви с. Кавське

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on На парафії прп. Параскеви с Кавське розпочалося формування економічної та пасторальної ради на нашій парафії.

Запрошуємо на наше парафіяльне свято: 10 років спільноти Матерів в молитві у с. Кавське

Картинки по запросу матері в молитві

Запрошуємо гостей з інших парафій, зокрема членкинь парафіяльних спільнот “Матері в молитві” на парафіяльне свято 3 грудня 2016 року з нагоди 10-ї річниці створення у с. Кавське цієї спільноти матерів.  Особливість нашого святкування полягає в тому, що воно також приурочене святу Введення в храм Пресвятої Богородиці і вся наша парафія молитиметься в суботу за дітей та молодь парафії. В часі свята можна буде приступити до Св. Тайн Покаяння та Євхаристії, а також прикластися до мощей бл. Йосафати Гордашевської і Тарсикії Мацьків.

ПРОГРАМА СВЯТА

10.00.Сповідь. Божественна Літургія. Наука. Привітання.

11.00. Презентація фільму студії Живе ТБ про парафію с. Кавське, у якому згадано нашу спільноту матерів.

11.15. Молитва парафіяльної спільноти та спільноти матерів за дітей та молодь парафії.

11.45. Перекуска.

12.30. Молитва матерів.

13.30. Роз′їзд.

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Запрошуємо на наше парафіяльне свято: 10 років спільноти Матерів в молитві у с. Кавське

Найбільша мудрість. Сніг.

Старенький ігумен, зібрав братів і запитав: – Скажіть, що нам потрібно зараз робити?

Перший брат сказав: – Слід помолитися, щоб почалася відлига.

Другий припустив: – Потрібно перечекати у своїй келії, а сніг хай йде своїм шляхом.

Третій сказав: – Тому, хто пізнав істину, має бути все одно – чи є сніг чи його немає.

Ігумен мовив: – А тепер послухайте, що я вам скажу.

Монахи приготувалися слухати найбільшої мудрості.

Старець обвів їх поглядом, зітхнув і сказав: – Лопати в руки – і вперед!

Мораль: не забувайте про те, що дійсно працює – це дії!

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Найбільша мудрість. Сніг.

Сьогодні наш храмовий празник! Житіє преподобної матері нашої Параскеви

Image result for параскева терновськаУ землі Сербській, поблизу міста Каликратія[1], було село, назване Єпиват, у тому селі народилася свята й преподобна Параскева від благочестивих батьків, що неухильно ходили в усіх заповідях Божих, милостинями й добротвореннями прикрашали все своє життя, отож і цю чесну голубицю Христову виховали в подібних звичаях і, добре наставивши її в законі Божім, відійшли до небесних обителей, залишивши наступниками дому Параскеву із братом Євтимієм, котрий згодом став єпископом Мадиту і численні та преславні вчинив там чудеса за життя свого й після смерті. Преподобна ж після смерті своїх батьків почала проходити тісний і прескорбний шлях і, щиро бажаючи наслідувати життю святих, постом та неспанням умертвлювала тіло своє і підкоряла його духові. Від цього розпалилася й божественним бажанням і не змогла довго жити у вельмисум’ятному світі, але, все покинувши, втекла з нього і, пустелі досягши, провадила рівноангельське життя: наслідувала боговидця Іллю та Івана Хрестителя, їла тільки пустельне бадилля та й цього вельми мало; від холоду та спеки худла і тільки на одного позирала, який міг спасти від малодушшя та бурі смиренних серцем. Хто-бо може виповісти ті, що лилися тоді, слізні потоки, хто розкаже про часті та безперервні стогони, хто розповість про лягання долілиць й постійне умертвлювання — не було там нікого стороннього, котрий міг би те бачити, що чинила преподобна, тільки всевидюче око Боже; не було там у неї дбання про марноту мирську, тільки про душевне очищення і про майбутню відповідь на суді, і про зустріч із Женихом. “Тебе, Женише мій, шукаю!” — казала, і те, що в Пісні над Піснями, завше в умі своєму носила: “Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя”[2]; про те турбувалася, як прикрасити світильника свого і з мудрими дівами вийти назустріч Женихові, і почути солодкий голос Його, й насолодитися баченням краси Його — про це тільки дбала, говорячи: “Коли я прийду і появлюся перед Божим лицем”[3]. Так вона жила в пустелі, отож лукавий ворог, заздрячи чеснотам її і намагаючись застрашити її маренням та привиддями, себе перетворив на численних різних звірів і на святу кидався, щоб їй у житті перепону вчинити, але добра наречена Христова Параскева взяла собі за пристанище Вишнього і з його поміччю, а хреста святого знаменням ворога проганяла та всі підступи його, ніби якусь павутину, обривала і до кінця знищувала; у жіночій природі чоловічий віднайшла розум і, як Давид Голіята, так вона диявола перемогла. Такими подвигами й чеснотливим життям свою прикрасивши душу, стала вона улюбленою Христовою нареченою, щоб здійснилося слово пророче: “А цар буде жадати твоєї краси”[4], бо вселивсь у неї із Отцем та Святим Духом і почив у ній, наче у церкві святій своїй. Воістину-бо свята Параскева стала церквою Бога живого, душу й тіло зберігши без гріха і без скверни.

Коли ж пробула достатні літа в пустелі, в одну із ночей стала на молитві, за звичаєм своїм, і, руки на небо з розчулення звівши, побачила ангела Божого в образі пресвітлого юнака, що, прийшовши до неї, сказав: “Пустелю покинь і на батьківщину повернися, там тобі належить тіло землі віддати, а духа привести до небесних поселень”. Преподобна ж, розваживши силу видіння і збагнувши, що повеління те є від Бога, раділа, що розлучиться із плоттю, а сумувала, що залишила пустелю: ніщо-бо так душу не очищує і не приводить у первообраз, як пустиня й безмов’я. Одначе, хоч і не хотіла, покинула пустелю й прийшла до царського міста і ввійшла у чудовий храм Премудрості Божої. Також і в церкву Пресвятої Богородиці, котра була у Влахернах, і там, Богові та Пречистій Богоматері поклонившися, пішла в батьківщину свою Єпиват, де прожила певний час, не змінюючи свого пустельницького труду, пощення та молитов. Коли ж настав час їй відійти до Бога, помолилася старанно про себе й цілий світ і так віддала блаженну свою душу в Божі руки. Тіло ж її, за звичаєм християнським, було поховано в землі на місці невибранім. Бог же, бажаючи прославити свою угодницю, явив по багатьох літах святі її мощі таким чином.

Поблизу того місця, де преподобна була похована, на стовпі пробував безмовно один стовпник. Трапилося одному корабельникові пливти, і від лютої недуги він захворів та й помер, і десь там був викинутий. Почав од трупа його виходити сморід безмірний, що годі було будь-кому пройти тією дорогою. Не міг і стовпник витерпіти того смороду і змушений був через оте воняння зі стовпа зійти. Повелів-бо якимсь людям викопати глибокого рова і кинути того смердячого трупа. І коли копали люди рова, за промислом Божим знайшли тіло, що лежало нетлінно в землі, і почудувалися нетлінню того тіла. Одначе недосвідчені й невігласи були і те, що сталося, зневажили, як малу й дрібничкову річ. Казали-бо до себе: “Коли б святе було те тіло, відкрив би Бог якимись чудесами”. І знову засипали його землею, туди ж кинули і смердючого трупа та й відійшли у свої домівки.

Коли настала ніч, один із них, Георгій, муж христолюбивий, у домі своїм молився Богові, під ранок заснув і побачив видіння: привиділося йому, що бачить царицю якусь, що сидить на пресвітлому престолі, і велика кількість світлих воїнів охрест неї стоїть. Їх бо христолюбивий той чоловік побачивши, був обійнятий великим страхом і до землі припав, не можучи світлості й краси тієї зріти. Один же із тих світлих воїнів узяв його за руку, звів, кажучи: “Георгію, чому так зневажили тіло преподобної Параскеви і поховали із ним смердючого трупа; швидко-бо її заберіть і на чесному покладіть місці, бо захотів Бог прославити рабу свою на землі!” Також і та світла цариця каже йому: “Швидко забери мощі мої і у відомому покладіте місці, не можу-бо довго того злосмороду терпіти, бо і я людина є, і батьківщина моя є Єпиват, де ви тепер живете”. Тієї ж ночі і жінка одна чесна, на ім’я Євфимія, те саме видіння бачила, і обоє наступного дня людям оповіли бачене. Почувши те, добровірні люди прийшли зі свічками до мощів преподобної Параскеви і, її з великою турботою забравши, раділи як про якийсь багатоцінний скарб і поклали в церкві святих та всехвальних апостолів Петра та Павла у селі Єпиваті, де молитвами святої Параскеви численні зцілення від святих мощів її подавалися болящим, всі-бо, що охрест, недужі та біснуваті, з вірою приходили і здоров’я діставали.

Немало минуло часу, благочестивий в царях Іван Асан, король болгарський та сербський, дістав звістку, де лежать чудотворні мощі святої цієї преподобної Параскеви, і послав блаженного митрополита Марка з Великого Переяславця Болгарського із численними єпископами та ієреями, через них переніс чесні ті мощі у преславне місто Болгарської землі своє царське Тернов і поклав із честю у своїй царській церкві, де лежали нетлінно, виточуючи всілякі цільби тим, що з вірою приходили. По довгому часі, коли за попустом Божим здолали агаряни Грецьке царство, з ним підкорили й царство Болгарське із Сербським, найбільше у дні Селіма, того імені другого царя турецького, тоді цар той Селім, захопивши місто Тернов, забрав із іншими прикрасами церковними й царськими оздобами й ті чесні мощі святої Параскеви і відніс у Царгород та й у своїм палаці поставив, де й переховувався багатоцінний той бісер, бо чудесами багатьма не тільки християн, але й агарян до поклоніння привів. Цим агаряни зсум’ятилися і, боячись, щоб віра більше не поширилася через старатливість і дбання християнські, віддали ті святі мощі християнам царгородським; вони ж їх чесно поклали в патріаршій церкві. Не швидко по тому благочестивий Іво Василь, воєвода і господар землі Молдавської, діставши звістку про святі преподобні мощі, які там були, побажав дбало, щоб звідтіля перенесені були чесно в його православну державу. Господь же, хвалений у святих своїх, бажаючи й там прославити преподобну свою, бажанню його посприяв і вклав у серце святішого патріарха константинопольського кир Партенія це, і він, за радою всього свого освяченого собору, так і за зволенням інших патріархів, чесні ті мощі преподобної матері Параскеви переслав у Молдавську землю благочестивому тому господарю воєводі Іво Василю на щире бажання його з усілякими своїми отецькими благословеннями через трьох преосвященних митрополитів — Іоаникія Іраклійського, Партенія Андріянопольського та Теофана Палеонпатрона — у престольне місто, назване Яси, де у храмі трьох святителів з усілякою честю у превеликих веселощах та радості всієї Молдавської землі покладені були в літо від вочоловічення Господнього 1641, місяця жовтня, 14 дня.


[1] “Списано Євтимієм, єпископом терновським”.

[2] Пісн. 1, [6].

[3] Пс. 41, [3].

[4] Пс. 44, [12].

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Сьогодні наш храмовий празник! Житіє преподобної матері нашої Параскеви

Екологічна проповідь на євангеліє 19 Неділі від Зіслання Святого Духа.

 «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.»  Луки 6, 31-36.
Слава Ісусу Христу! Останні слова цього Євангельського уривку є ніби підсумком всього того, чого навчав Ісус Христос. Явивши людям Того, на кого і «ангели на небі не сміють дивитися», наш Господь розкрив одну із рис Бога Творця – Його милосердя. Ця риса Бога є однією з багатьох інших, які зведені до абсолюту, абсолюту добра, любові і милосердя до всіх і кожного.
 Ще більшу актуальність  це має саме цього року, який проголошений в цілій Католицькій Церкві Роком Божого Милосердя. Кожен з нас, які називаємо себе християнами маємо велике покликання: статися синами Всевишнього. Сином є той, хто відповідально відноситься до спадщини батька. Сином є кожен, хто не зловживає його милосердям. Синами є ті, хто у всьому намагається бути подібним до батька і цінить його любов. На жаль, люди найчастіше подібні до злочинних виноградарів із Ісусової притчі про виноградник. Прикро є визнавати те, що сучасна людина вважає милосердя проявом слабкості, а не чеснотою. Про милосердя до ближнього написано багато. Натомість про милосердя до всього створеного Богом світу говориться не так і часто. Щоправда, в нашому щоденному житті прояви милосердя можуть бути часом відмінними від тих, якими ми їх звикли бачити. Актом милосердя є допомогти голодному, одягнути нагого, прихистити бездомного, відвідати хворого та багато іншого. А чому не можна вважати актом милосердя, наприклад, відмову від підпалів листя і сухотрав’я, явища так поширеного по наших парафіях? Хіба милосердям є те, що наші сусіди повинні вдихати ядучий дим нашої безгосподарності? З приходом осені майже кожен сільський господар ніби хвалиться зібраним урожаєм картоплі, вважаючи за честь підпалити якнайбільше бадилля та бур’янів! Яке це милосердя до ближнього, що замість чистого повітря дихає токсичним димом? Хіба не є милосердям для землі внести в неї мінеральні добрива з перегною, замість хімічних добрив? Це великою мірою стосується домашніх і фермерських господарств. Гонитва за прибутком може зробити з сина Всевишнього  сином мамони. Відповідальний господар, який є християнином обов’язково має думати за споживачів своєї продукції. Це є актом милосердя до кожного, хто куштуватиме овочі, фрукти та інші продукти, вирощені на землі. Коли особа робить наріжним каменем свого життя гривню, долар чи євро замість віри, це несе загрозу всьому живому. І ми це спостерігаємо в щоденному житті. Чорна випалена земля, переповнені сміттєзвалища, спорожнілі ріки, вирубані та засмічені ліси є німими свідками бажання людини «мати», замість покликання людини «бути». Бути синами Всевишнього, бути свідками його милосердя у світі, бути братом всього живого, як про це висловлювався св. Франциск з Асижу.
Цю землю ми, люди, отримали у спадок від нашого Небесного Батька. Цей спадок ми передаємо з покоління в покоління, але не як сини Всевишнього, а як злодії. В індіанців було цікаве прислів’я: «Ми не успадковуємо світ від наших пращурів, ми беремо його в борг у наших нащадків.» Виявом милосердя для наступних поколінь є передати квітучу та чисту землю, а не винищену нашим гріховним ставленням  до  неї. «Тільки коли останнє дерево висохне, останню рибу буде виловлено, і останню ріку буде отруєно, – ви зрозумієте, що не можете їсти гроші», казали ті ж самі індіанці. Чому ж ми, християни, які маємо повноту Божого Одкровення, поводимося менш відповідально за нехристиян? Чому нехтуємо покликанням бути милосердними, як Отець?

В цьому євангельському уривку є речення, у якому згадується те, що відрізняє нас від інших релігій. Це речення має безліч різних інтерпретацій і пояснень, що вказує на наше небажання його сприйняти дослівно. «Любіть ворогів ваших, добро чиніть їм». Христос виконав це на хресті, коли молився за тих, що Його розпинали: «Прости їм Господи, бо не знають що чинять». Молитва за наших ворогів і ворогів всього живого на цій землі є обов’язком всіх нас, християн. Часом це може бути єдиним дієвим способом для їх  навернення. Просити у Бога Творця прощення екологічних гріхів ворогів творіння є нашим з вами ділом милосердя та практичного чинення їм добра. Не можна ні в якому разі сповнюватися ненависті і протиставлятися любові. На жаль, така поведінка часто характеризує  членів багатьох природоохоронних громадських організацій. Якщо ми дозволимо собі ненавидіти, ми стаємося переможені. Якщо молитимемося і терпеливо будемо навчати того, як статися синами Всевишнього, ми стаємося «світлом світу», «закваскою»  для Царства Божого. Лише слідування словам Христа і їх виконання може гарантувати нам те, що ревність у боротьбі за існування всього живого не стане самоціллю, а одним із шляхів осягнути спасіння. Ніколи любов до створіння не може перевершувати любові до людини, навіть якщо вона є ворогом цього створіння. Ілюстрацією цього є оздоровлення біснуватого в Геразинської околиці і знищення цілого стада свиней.  (Лк 8, 26-34) Мешканцям цього краю було більше шкода тих свиней ніж бідного біснуватого, одержимого легіоном злих духів. Тому і попросили Христа відійти з їхніх околиць. Це добрий приклад, який показує вартість людини в Божих  і людських очах. Тому чим більше ми з вами роздумуватимемо  про вартість нас самих з погляду Господа, тим більше будемо намагатися відповідати тим критеріям відповідального сина Всевишнього, а не злочинних слуг, ласих на спадщину яка нам до кінця не належить. Не проганяймо Христа «з наших околиць». Нехай Він і Його слова будуть наріжним каменем у цій боротьбі за порятунок творіння.
Просімо у милосердного Бога мудрості та відваги уподібнюватися своїм життям до милосердного Бога. Виливаймо, як він милосердя до всього того і всіх тих, що нас оточують. І принесімо Богу плоди нашого покаяння, щоб не втратити дару синівства і не закопати талант Його довіри до нас в землю. Бог має більше, ніж роздав. Це стосується і Його милосердя! Амінь!

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on Екологічна проповідь на євангеліє 19 Неділі від Зіслання Святого Духа.

В Кавську молодь виборювала “Осінній Кубок прп. Параскеви” з настільного тенісу.

Фото:

    22 жовтня 2016 року п’ятий рік поспіль на парафії прп. Параскеви с. Кавське відбулися змагання з настільного тенісу. Змагання за участю парафіяльних команд носять назву “Осінній Кубок парафії прп. Параскеви”. На жаль через об’єктивні причини кілька команд, які традиційно зголошуються на цей турнір, не мали змоги взяти в ньому участь. Команда господарів турніру боролася лише з однією командою гостей, які представляли с. Дуліби, Любінецького деканату.

Турнір розпочався із спільної молитви, яку провів о. Олег Кобель, Адміністратор парафії с. Кавське. Він роздав всім учасникам інформаційні буклети Відділу душпастирства спорту, нагадавши, що змагання в Кавську відбуваються під гаслом “Через спорт до Бога”. Тоді учасники змагань розпочали спортивне дійство.

Після зіграних ігор гості вибороли 2-ге і 3-тє місце у середній категорії і 2-ге у старшій категорії хлопців. Решта місця по всіх шести категоріях зайняли представники парафіяльної секції с. Кавське. Цікаво те, що переможцем середньої вікової категорії дівчат стала Юля Пинзин із с. Кавське, яка мала б виступати за наймолодшу вікову групу. Оскільки вона не мала суперниць свого віку, їй вдалося перемогти дівчат, старших від себе на кілька років.

Переможці отримали пам’ятні статуетки та медалі.

Парафія прп. Параскеви висловлює вдячність дирекції Народного Дому с. Кавське, у приміщенні якого відбувся цей турнір.

Фото:  Фото:

Решта фото є за цим посиланням

Розкажіть про це

0
Posted in публікації | Comments Off on В Кавську молодь виборювала “Осінній Кубок прп. Параскеви” з настільного тенісу.